В історії авіації американський конструктор та льотчик-випробовувач гвинтокрильних літальних апаратів Франк Пясецький відомий насамперед як піонер розробки гелікоптерів поздовжньої схеми. Несучі гвинти він розташовував і в носовій, і в хвостовій частинах своїх гвинтокрилів. Чи була вдалою ця ідея і чому найвідоміші його вертольоти в народі назвали “бананами”? Далі на philadelphia-future.
Відбуксирував свій вертоліт автівкою на оглядини
Майбутній інженер-винахідник Франк Ніколас Пясецький народився 24 жовтня 1919 року в місті Філадельфія штату Пенсільванія в родині польського емігранта. Його батько був кравцем. Та пошиття одягу не вабило хлопця. З ранніх літ його захоплювали повітряні судна. Ще школярем Франку поталанило працювати на виробників гвинтокрилів, а отже зробити крок назустріч власній мрії. 1939 року юнак закінчив Університет Пенсільванії, де опанував машинобудування, а згодом він завершив і школу аеронавтики при Нью-Йоркському університеті.
Вже з 1936 по 1940 рік Франк Пясецький працював механіком, а ще інженером-аеродинаміком на кілька фірм. Зокрема на “Platt-LePage Aircraft Company”, де він займався проектуванням вертольота з подвійним гвинтом. 1943 року Франк П’ясецький разом із товаришем по навчанню Гарольдом Вензі заснував компанію “PV Engineering Forum”. До компаньйонів долучилися й інші партнери. Їх першою не досить вдалою розробкою став вертоліт “PV-1”.
Вертоліт Пясецького транспортує гаубицю
Набагато успішнішою виявилася наступна розробка — “PV-2”. Цей одномісний одногвинтовий вертоліт вперше піднявся в небо 11 квітня 1943 року. Він здобув собі славу фактично другого на той час вертольота у США. Винахідник Франк Пясецький тоді мав обмежений досвід у пілотуванні. Кажуть, що в жовтні 1943 року з допомогою автівки він відбуксирував свій вертоліт до Вашингтона, щоб його роботу побачили представники федерального уряду. Франку доводилося зупинятися кожні 10-15 хвилин, бо колеса його літального апарата, який рухався по твердині, не мали підшипників і їх треба було періодично охолоджувати. У Вашингтоні винахідника нібито попросили пред’явити посвідчення пілота вертольота. Той зізнався, що такого документа не має… Вже незабаром Пясецькому видали посвідчення. Та головне, що він і його вертоліт справили хороше враження на військове керівництво США. Винахідник переконав можновладців, що “крилата” ідея варта фінансування. Наслідком зустрічі був офіційний контракт на подальшу розробку. Підписаний 1 січня 1944 року, документ став відправною точкою проектування і випуску серії тандемних роторних вертольотів для флоту. На той момент талановитому інженеру Франку Пясецькому було 24 роки!
Запропонував революційну концепцію
Наступний вертоліт Пясецького “PV-3” став першим у світі успішним серійним вертольотом поздовжньої конструкції. Перший його політ відбувся 7 березня 1945 року. На літальному апараті значилася позначка флоту “XHRP-X”. Він був чималих розмірів і мав здатність піднімати чималу вагу.
1946 року компанія “PV Engineering Forum” була реорганізована й перейменована на “Piasecki Helicopter Corporation”. З 1947 року після виробництва ще двох прототипів (вертольоти XHRP-1), модель “PV-3” виходить з конвеєра як “XRP-1”. З часом цей вертоліт в народі почали називати “літаючим бананом”. Справа в тому, що Пясецький запропонував військовим революційну концепцію вертольота з поздовжньою вигнутою формою фюзеляжу (власне вона й нагадувала банан) та двома гвинтами, які розміщувалися в носовій та в хвостовій частинах фюзеляжу і таким чином оберталися на безпечній відстані, уникаючи ризику контакту між собою. Народній назві сприяло й те, що берегова охорона застосовувала вертоліт для рятувальних операцій, а щоб він був помітний на далекій відстані, його пофарбували в жовтий колір. Пізніше “бананова” назва була застосована й для інших вертольотів Пясецького схожої конструкції.
Далі була конструкція “XRP-2” з суцільної металевої “шкіри” і з розміщенням сидінь екіпажу поруч, а не одне за одним. Але обмежена потужність у результаті призвела до обмеженого випуску цих вертольотів для Берегової охорони.
1949 року Пясецький запропонував повітряним силам США розробити удосконалений варіант “HRP-2” – вертоліт “Н-21” піднявся в небо 1952 року. Варто сказати, що вертольоти винахідника з тандемним ротором здіймалися вище ніж їхні конкуренти з одним ротором і курсували в повітрі більш плавно.
Також одного разу ВМС доручили винахіднику розробити менший службовий вертоліт з тандемним ротором. Ці літальні апарати пішли у виробництво як “HUP-1” (PV-18). Перші варіанти таких вертольотів були доставлені армії США 1949 року. Загалом до 1954 року військовим США, Канади та Франції було доставлено майже 340 вертольотів. “HUP” був розроблений з перекриваючими лопастями головного ротора. Це зменшило розмір апаратів і дало змогу перевозити ці гелікоптери на ліфтах авіаносців.
Цікаві факти про легендарний “банан, що літає”
Як уже зазначалося, команда схожих за зовнішнім виглядом моделей вертольотів Франка Пясецького, на чолі з найпопулярнішим “H-21” за специфічну форму свого корпусу в народі отримала назву “банан, який літає”. Загалом було виготовлено 707 гелікоптерів “Н-21”, 150 з них експортували. Загалом “банани” різних моделей успішно себе зарекомендували. Фактично “Н-21” був одним з перших якісних вантажних вертольотів (корисне навантаження близько тонни, місткість на борту – до 20 людей). “Н-21” був на озброєнні ВПС та Армії берегової охорони США. Це й перші вертольоти, які американці застосували у військових операціях в Кореї та В’єтнамі. Та от у фронтових умовах літальні апарати показали недостатню швидкість і маневреність, були досить помітними, а отже хорошими мішенями для ворога. Повітряні операції у В’єтнамі вдавалися доти, доки противник не вивчив тактику гелікоптерів і її недоліки. Саме “H-21”, який транспортував солдатів, 1962 року став першим збитим у В’єтнамі вертольотом.
Та мав “Н-21” і хороші рекорди. Зокрема 1957 року “H-21-C” став першим гелікоптером, який здійснив безпосадковий трансконтинентальний переліт через територію США. Він піднявся в повітря в Сан-Дієго (Каліфорнія) і з чотирма дозаправками в дорозі дістався Вашингтона через 31 годину 40 хвилин.
Одного дня, після конфлікту з радою директорів компанії, Франк Пясецький пішов з “Piasecki Helicopter” і 1956 заснував “Piasecki Aircraft Corporation”, де зайнявся будівництвом і випробуванням літаючих платформ, гвинтокрилів, гелікостату (гібрид дирижабля і вертольота).
У 1956 році назву “Piasecki Helicopter”було змінено на “Vertol Aircraft Corporation”. За цим послідували нові ідеї і розробки, в тому числі подальша вдала співпраця з армією США. В 1960 році компанію “Vertol” було придбано компанією “Boeing” і вона стала її підрозділом (1987 року “Boeing” перейменована на «Boeing Helicopter»).
За роки своєї плідної кар’єри Франк Пясецький збудував такі найвідоміші вертольоти як “Н-25”, “Н-21”, “СН-46” – «Сі найт», “СН-47” – «Чінук», на основі якого створено пасажирський варіант. Конструктор брав участь у розробці й інших відомих вертольотів, а ще важкого вертикального повітряно-транспортного літака.
Франк Пясецький був одружений з Вівіан О’Гарою Вайерхайзер, з якою виховав 7 дітей. Винахідник прожив 88 років і помер у себе вдома 2008 року внаслідок серцевого нападу. Любов до авіації проявилася в його нащадках – справу батька продовжили син Фред і донька Ніколь.
За життя Франк Пясецький отримав ряд вагомих нагород. Зокрема 1979 року йому вручено медаль Філіпа Уорда-молодшого (це відзнака для науковців та інженерів Інституту Франкліна), 1986 – найвищу технічну нагороду країни – Національну медаль США у сфері технологій і новацій, яку П’ясецькому вручив Президент США Рональд Рейган. 2005 року конструктора відзначено нагородою Національного музею авіації та космонавтики – підрозділу Смітсонівського інституту.
