Центральний вокзал на Брод-Стріт (Broad Street Station) у Філадельфії був не просто залізничною станцією; він був монументальним символом могутності, економічним серцем міста та архітектурним шедевром епохи Вікторії. Збудований Пенсильванською залізницею (Pennsylvania Railroad, PRR), цей грандіозний термінал функціонував з 1881 по 1952 рік, переживши золотий вік залізниць та дві світові війни. Його загибель внаслідок пожежі та подальший демонтаж стали болючою втратою для культурної спадщини Філадельфії та ознаменували завершення ери домінування парової тяги у міському центрі. Досі архітектори та історики згадують його як взірець втраченої залізничної величі. Розбираємо деталі як будувався Broad Street Station, скільки потрачено коштів, яке значення мав для міста та чому зник з мапи Філадельфії на philadelphia-future.
Вікторіанська домінанта
Відкриття залізничного термінала у 1881 році стало знаковою подією, яка змінила обличчя Філадельфії. Будівля вражала сучасників своєю величністю та обраним неоготичним стилем, що був вершиною архітектурної моди вікторіанської епохи.
Оригінальний задум цього грандіозного проєкту належав відомій архітектурній фірмі братів Вілсонів (Wilson Brothers & Company). Однак, будівля набула своєї повної, виразної індивідуальності після втручання іншого генія. У 1893 році фасад було суттєво доповнено та модернізовано за проєктом Френка Фернесса (Frank Furness). Фернесс, відомий своєю експресивною та насиченою деталями архітектурою, додав елементи, які зробили вокзал справжнім витвором мистецтва.
Вокзал виразно виділявся на фоні міської забудови завдяки своєму монументальному фасаду, виконаному з яскраво-червоної цегли та оздобленого багатою теракотою. Архітектурний ансамбль доповнювали характерні готичні вікна та висока годинникова вежа, яка служила не просто для відліку часу, а виступала візуальним орієнтиром та символом прибуття для мешканців та гостей усього міста.

Китайська стіна
Невіддільною та, безумовно, найунікальнішою інженерною особливістю, нерозривно пов’язаною з функціонуванням вокзалу, була його підхідна залізнична естакада. Серед людей вона швидко отримала неофіційну, але влучну назву «Китайська стіна» (The Chinese Wall). Це була справді монументальна, кам’яна та цегляна конструкція, що простягалася на кілька кварталів крізь центральний діловий район міста, підіймаючи залізничні колії на висоту, значно вищу за рівень міських вулиць.
Головною метою створення цієї масивної мурованої споруди було кардинальне усунення перетинів залізничних шляхів із жвавими міськими вулицями. Наприкінці ХІХ століття такі перехрестя були постійним джерелом небезпеки, спричиняючи численні аварії та катастрофічно уповільнюючи рух поїздів. «Стіна» розв’язувала цю проблему, гарантуючи ключову безпеку та безперервну швидкість руху.
Конструктивно, естакада була складним архітектурно-інженерним комплексом, що включав низку потужних віадуків, спеціально спроєктованих мостів та дворівневі платформи самого вокзалу. Її колосальний об’єм та якість виконання свідчили про передові інженерні здібності та фінансову міць Пенсильванської залізниці (Pennsylvania Railroad).
Хоча успішне функціонування цієї споруди стало тріумфом логістики, її наявність спричинила значні соціальні та урбаністичні наслідки. «Китайська стіна» створила фізичний, нездоланний бар’єр, який різко розділив ділові райони міста. Вона ускладнювала міське планування, обмежувала транспортні потоки та створювала тіні й шумові зони на рівні вулиць. Через це вона тривалий час була предметом частих суперечок та критики серед місцевих жителів, які бачили у ній символ домінування корпоративних інтересів залізниці над потребами громади. Ця масивна споруда слугувала яскравим прикладом суперечності між потребою у швидкому транспортному сполученні та цілісністю міського простору.

Трагічний фінал: вогонь та забуття
Центральний вокзал припинив свою діяльність у 1952 році. Його функції були повністю передані новішому та значно більш модерному транспортному вузлу — вокзалу 30th Street Station. Пенсильванська залізниця (PRR) планувала демонтаж будівлі та «Китайської стіни», щоб звільнити цю велику ділянку землі для амбітного проєкту центру розвитку міста. Економічна доцільність вимагала заміни вікторіанської споруди на щось більш сучасне та функціональне.
Однак, фінал вікторіанського шедевра виявився прискореним і надзвичайно драматичним. У вересні 1953 року у вже покинутій будівлі спалахнула велика пожежа. Вогонь швидко охопив і знищив значну частину історичної структури, залишивши від величного фасаду лише обгорілі руїни. Ця катастрофа, ймовірно, спричинена навмисним підпалом або недбалістю, прискорила остаточне рішення про знесення. Замість тривалого планування, міська влада отримала вагомий аргумент для негайного демонтажу.
Втрата Broad Street Station була непоправною з погляду архітектурної спадщини. Монументальні неоготичні зали та знакова годинникова вежа були зметені. На їхньому місці був збудований Пенн-Центр (Penn Center) — великий комплекс офісних будівель, що відповідав модерністським віянням 1950–1960-х років. Цей акт знищення значущої історичної пам’ятки став яскравим символом того, як післявоєнний прогрес, орієнтований на економічну ефективність та нові архітектурні стилі, часто безжально жертвував минулим заради забудови майбутнього.

Місце пам’яті
Попри фізичне зникнення, спадщина Broad Street Station залишається видимою і дотепер. Ділянка, де колись стояла «Китайська стіна», тепер зайнята транспортною мережею SEPTA Regional Rail, що використовує підземні тунелі для проїзду через центр міста, які були частиною цього масштабного проєкту.
Деякі архітектурні елементи вокзалу вдалося зберегти.
- Годинник. Один із великих годинників з вежі був відновлений і тепер є експонатом у залізничному музеї Пенсильванії.
- Скульптури. Частини декоративних каменів та скульптур були врятовані та інтегровані у ландшафтний дизайн нових будівель Пенн-Центру, слугуючи натяком на колишню велич.
- Фотографії та плани. Завдяки численним архівним записам та кресленням, історики мають змогу детально вивчати конструкцію та дизайн цього втраченого шедевра.
Ця подія стала уроком для Філадельфії, підштовхнувши місто до більш уважного ставлення до збереження історичних об’єктів у майбутньому.

Ключові дані про Broad Street Station
| Характеристика | Параметр / Деталь | Значення та доля |
| Роки діяльності | 1881 – 1952 | Символ домінування Пенсильванської залізниці (PRR). |
| Архітектори | Wilson Bros. & Frank Furness | Неоготичний стиль, вікторіанська архітектурна домінанта. |
| Інженерна особливість | «Китайська стіна» (The Chinese Wall) | Багаторівнева естакада, що відокремлювала залізницю від міста. |
| Причина закриття | Переведення руху на 30th Street Station | Модернізація транспортної мережі, потреба у центральному розвитку. |
| Трагічний фінал | Пожежа у вересні 1953 року | Прискорила демонтаж та непоправну втрату спадщини. |
| Поточний стан місця | Penn Center (офісний комплекс) | Територія перебудована під сучасні бізнес-потреби. |
Джерела:
- https://philadelphiaencyclopedia.org/essays/railroad-stations/
- https://whyy.org/articles/from-above-frank-furness-broad-street-station-1920/
- https://www.theconstitutional.com/blog/2018/09/03/30th-street-station-and-porch-30th-street
- https://www.phillyvoice.com/then-and-now-broad-street-station-fire-frank-furness/