У самому центрі Логан-Серкл (Logan Circle), там, де велична перспектива бульвару Бенджаміна Франкліна зустрічається з небесною лінією хмарочосів, б’ється водяний пульс міста — Меморіальний фонтан Свонна (Swann Memorial Fountain). З моменту свого відкриття у 1924 році цей монументальний ансамбль став не просто окрасою “французького кварталу” Філадельфії, а справжнім географічним та духовним орієнтиром. Створений союзом видатного архітектора Вілсона Ейра та скульптора Александра Стірлінга Колдера, фонтан увічнив пам’ять про доктора Вілсона Кері Свонна, засновника Товариства фонтанів Філадельфії. Проте справжня магія споруди криється у її алегоричності: три гігантські бронзові постаті, що здіймають над площею каскади води, є живою мапою регіону, уособлюючи три головні водні артерії міста — річки Делавер, Скулкілл та струмок Віссахікон. Деталі на philadelphia-future.
Від ешафота до еспланади: темне минуле та світле відродження Логан-сквер
Сьогодні Логан-Серкл — це оаза спокою, де туристи роблять селфі на тлі величних музеїв, а діти ловлять бризки фонтану Свонна. Проте під ідеальним газоном та гранітними плитами прихована історія, яка могла б стати основою для похмурого готичного роману. Перш ніж стати частиною величного бульвару Бенджаміна Франкліна, цей простір був місцем, де життя зустрічалося зі смертю в найбільш суворих її проявах.
Тінь шибениці та “Поле гончаря”
До середини XIX століття площа Логан була далекою від концепції міського парку. Це була околиця міста, похмура територія, яку філадельфійці намагалися оминати без потреби. Тут розташовувалося так зване Potter’s Field — кладовище для найбідніших верств населення, безіменних бродяг та жертв епідемій. Земля Логан-сквер буквально просякнута смутою тисяч невідомих доль.
Проте справжній страх наводили не могили, а дерев’яна конструкція, що височіла над площею — міський ешафот. Логан-сквер був офіційним місцем публічних страт. Саме тут у 1823 році відбулося останнє публічне повішення в історії Філадельфії — страта Вільяма Гросса, засудженого за вбивство. Видовище зібрало тисячі людей, ставши фінальним акордом кривавої епохи, після якої місто почало переосмислювати призначення цієї території.
Паризький шик серед філадельфійських нетрів
Радикальна трансформація почалася на початку XX століття, коли Філадельфію охопив рух City Beautiful. Міські планувальники прагнули перетворити промисловий мегаполіс на “Американські Афіни”. У 1917 році за справу взялися французькі архітектори — Жак Гребер та Поль Кре.
Їхня візія була зухвалою: прорубати крізь густу міську забудову діагональний бульвар, що з’єднав би мерію з пагорбом, де згодом постане Музей мистецтв. За взірець було взято Єлисейські поля в Парижі.
- Логан-Серкл став центральною ротондою цього проєкту.
- З похмурого квадрата страт площа перетворилася на витончене коло, навколо якого виросли храми культури: Бібліотека Вільної Філадельфії, Інститут Франкліна та Собор святих Петра і Павла.
Ця еспланада стала символом перемоги просвітництва та естетики над темним минулим.
Спадщина доктора Свонна
Серцем цієї нової еспланади став Меморіальний фонтан Свонна. Його поява — це історія про те, як прагматична філантропія переросла у високе мистецтво. Доктор Вілсон Кері Свонн був людиною дії. У XIX столітті він заснував “Товариство фонтанів Філадельфії” (Philadelphia Fountain Society) з вельми практичною метою: забезпечити людей та тварин у місті чистою питною водою, щоб зупинити поширення хвороб.
Після його смерті дружина Вілсона Кері Свонна заповідала значні кошти на створення монументального фонтану, який би став гідною пам’яттю про справу її чоловіка. Так у 1924 році на місці, де колись стояла шибениця, з’явився ансамбль Олександра Стірлінга Колдера.
Трансформація Логан-сквер — це метафора самої Філадельфії. Місто зуміло перетворити місце скорботи на місце тріумфу людського духу. Сьогодні, коли ви дивитеся на три бронзові фігури річок, що уособлюють рух та енергію води, ви бачите не просто пам’ятник. Ви бачите перемогу чистоти над брудом, світла над темрявою ешафота та величної архітектури над хаосом нетрів.
Це місце вчить нас, що навіть на найважчому історичному ґрунті можна звести щось прекрасне, якщо візія архітектора та щедрість мецената об’єднуються заради спільного блага.
Символізм у бронзі
Автором скульптурної композиції став Олександр Стірлінг Колдер, представник легендарної мистецької династії. Його робота — це складна алегорія на три головні водні артерії, що живлять Філадельфію та її околиці. Кожна постать має своє значення та характер.
- Могутній індіанець. Центральна чоловіча фігура, що бореться з лебедем, уособлює величну річку Делавер. Потужні м’язи та суворий погляд підкреслюють силу головної судноплавної артерії штату.
- Жінка з лебедем. Уособлює річку Скулкілл, яка століттями забезпечувала місто енергією та водою.
- Дівчина з лебедем. Найтендітніша постать, що символізує струмок Віссахікон (Wissahickon Creek) — мальовничу притоку, відому своєю природною красою.
Використання лебедів у композиції — це гра слів, що відсилає до прізвища мецената (Swann англійською звучить як swan — лебідь). Водні струмені спроєктовані так, щоб створювати ефект потужного туману, який у спекотні дні буквально поглинає бронзові фігури, створюючи ілюзію їхнього руху.
Династія Колдерів: Візуальний код міста
Унікальність фонтану Свонна полягає ще й у тому, що він є частиною неймовірної мистецької спадкоємності. Три покоління родини Колдерів сформували обличчя Філадельфії, створивши три різні епохи в радіусі однієї прямої видимості.
- Олександр Мілн Колдер (дід). Автор 250 скульптур на будівлі Ратуші, включаючи велетенську статую Вільяма Пенна.
- Олександр Стірлінг Колдер (батько). Творець фонтану Свонна, який втілив класичні ідеали в стилі ар-деко.
- Олександр Колдер (син). Всесвітньо відомий творець “мобілів”, чия величезна кінетична скульптура “Привид” прикрашає атріум Художнього музею Філадельфії неподалік.
Якщо стати біля фонтану, можна побачити ідеальну перспективу: від водних алегорій Стірлінга Колдера погляд прямує прямо до Ратуші, увінчаної роботою його батька. Це унікальний приклад того, як одна родина визначила естетичний ландшафт мегаполіса.
Жива традиція: фонтан як міський басейн
Попри офіційний статус пам’ятки архітектури та заборони на купання, фонтан Свонна має свій особливий соціальний статус. Протягом десятиліть він слугує неофіційним “міським кондиціонером”. У липневу спеку, коли температура у Філадельфії перевищує 35°C, чаша фонтану заповнюється дітьми та дорослими, які шукають порятунку від вологого жару.
Міська влада зазвичай ставиться до цього з розумінням, адже фонтан став невіддільною частиною літньої культури міста. Взимку, коли воду вимикають, бронзові індіанець та німфи застигають у морозному повітрі, підсвічені різдвяною ілюмінацією, нагадуючи про те, що вода — це життя, яке колись Вілсон Свонн прагнув дати кожному мешканцю. Для туристів це ідеальна точка для фотографій, де в одному кадрі поєднуються водна стихія, велич архітектури та безперервний рух великого міста.
Ключові факти про Меморіальний фонтан Свонна
| Характеристика | Параметр / Деталь | Значення та Контекст |
| Рік відкриття | 1924 | Ювілейний об’єкт, що відсвяткував своє сторіччя. |
| Стиль | Ар-деко / Неокласицизм | Поєднання геометричної строгості та м’якої пластики тіл. |
| Скульптор | Олександр Стірлінг Колдер | Син автора Ратуші та батько засновника кінетизму. |
| Символіка постатей | Делавер, Скулкілл, Віссахікон | Уособлення трьох головних водних артерій регіону. |
| Присвята | Вілсон Кері Свонн | Меценат, що опікувався чистотою міської води. |
| Локація | Логан-Серкл | Географічний центр бульвару Бенджаміна Франкліна. |
