Вівторок, 21 Травня, 2024

Френсіс Спенс: історія першої жінки-програміста в історії

У ІТ-сфері кожен з нас знає бодай одного відомого програміста, що розвивав у минулому або розвиває зараз цю галузь. А як щодо жінок? Довгий час вважалося, що жінка натура тендітна, а її основна роль – виховувати дітей, готувати та підтримувати сімейне вогнище. Ми маємо  чимало жінок-винахідниць, програмістів і вчених, що повністю змінили індустрію ІТ, проте залишилися непоміченими або ж їх здобутки не набули широкого розголосу. Далі на philadelphia-future.

Сьогодні говоритимемо про одну із них. Френсіс Спенс у минулому американська програмістка з Філадельфії, і перша в історії жінка в історії програмування.

Френсіс Білас до роботи над секретним проєктом

Майбутня програмістка народилася у 1922 році в Філадельфії. Походила з багатодітної сім’ї, де була другою з п’яти сестер. Її ім’я при народженні – Френсіс В. Білас, але в США жінка відома як Френсіс Спенс. Сім’я Френсіс не була задіяна у сфері програмування. Залишається загадкою те, що ж насправді наштовхнуло тендітну леді розпочати свій шлях у тому, що вважалося “чоловічою справою”. Мати Френсіс була вчителькою у місцевій школі, а батько працював інженером у системі державних шкіл міста.  

Джерело: фото kura.aucklandlibraries.govt.nz

У 1938 році дівчина з успіхом закінчила Південну Філадельфійську середню школу для дівчат. Тоді ж подалася до державного дослідницького університету Темпл у Філадельфії, що вважається одним із найбільших навчальних закладів такого типу в США. Отримавши омріяну стипендію, перейшла до коледжу Честнат-Хілл. Френсіс мала хороші здібності до точних наук. Вона вивчала математику та фізику. Саме після коледжу розпочинається становлення Білас як програмістки. 

Як американка потрапила у ENIAC?

У Честнат-Хілл Френсіс знайомиться із Кетлін Макналті Моклі Антонеллі, що на сьогодні відома як програмістка, обчислювачка і вчена в галузі інформатики. Вона є однією із шести програмістів в ENIAC. Саме у ENIAC ( Electronic Numerical Integrator and Computer) відбулося становлення Френсіс як програмістки.

Джерело: фото U.S. Army/ARL Technical Library Archives

Сюди вона потрапила через Інженерну школу Мура від Пенсільванського університету. Заклад займався фінансуванням армії США, а також підбором молодих спеціалістів, зазвичай жінок у сферу програмування. Так у секретний проєкт потрапила Кетлін Антонеллі. А шостим і останнім програмістом ENIAC була наша Френсіс Білас. 

Чим займалися у ENIAC?

ENIAC – це перший у світі програмований комп’ютер. Над розробкою клопотали визначні програмісти свого часу. Сам комп’ютер знаходився в приміщенні Інституту електроніки у Пенсільванському університеті. Охоплював близько 167 кв. м. У початковій роботі над комп’ютером для обрахунку балістичних таблиць армії працювали шість жінок-програмістів, серед яких була і Френсіс. Та відомими вони стали не одразу. Тривалий час жінки як і їх роль у розробці не віднайшла публічного визнання. 

Інколи програмісток навмисно видавали за “моделей”. До Залу слави “Women in Technology International” Френсіс Білас та ще 5 жінок ENIAC потрапили лише у 1997 році. Тоді ж, приблизно у цей час, вони отримали публічне визнання за пророблену роботу над електронним комп’ютером. Та до цього, постать Френсіс Білас в американському програмуванні залишалася нерозкритою фігурою. 

Вперше про проєкт люди дізналися у 1946 році. Та велику увагу на цьому не було зосереджено, адже у світі йшла війна. ENIAC здавався громадськості ще одною промисловою роботою у США. Та преса цього оминути не могла. Її зацікавив не так проєкт, як ті, хто над ним працює, а саме – жінки. Однак робота Френсіс Спенс та її команди не отримала схвалення. Вона здалася дещо нечуваною. Багато хто тоді ще вважав, що жінка аж ніяк не пов’язана з технікою. 

Можливо широкого розголосу жінки, як і їх сфера діяльності не набула через те, що ENIAC був секретним проєктом США. Та хто знає, що було насправді, залишається лише гадати. Електронну обчислювальну машину ENIAC створили для обчислення завдань з балістики, космічного випромінювання та навіть виробництвом ядерної зброї. Усього над електронним цифровим комп’ютером працювало близько 80-ти жінок. 

Це пов’язано передусім з тим, що більшість чоловіків перебували на фронті, брали участь у подіях Другої Світової війни. Програмований комп’ютер ENIAC офіційно проіснував до 1955 року. Тоді ж його назавжди вимкнули та розібрали на деталі. Деякі його вцілілі частини зараз зберігаються в музеях у США та Великій Британії. Та повернемося до повоєнних років. 

Джерело: фото U.S. Army/ARL Technical Library Archives

Френсіс та іншим “першим” новобранцям довелося вручну маршрутизувати всі дані та перемикати різні перемикачі. Електронний цифровий комп’ютер ENIAC  насправді був дуже складним у користуванні. Він відрізнявся від звичного нам комп’ютера, перш за все за своїм функціоналом, мав довжину близько 80 футів. Складався з 40 машин. 

Щодня працівникам доводилося змінювати кабелі та вакуумні лампи через їх несправність. Такий великий комплекс містив 17 468 ламп.  Так як технології були новими, вони все ще потребували удосконалення, а тому дуже часто деякі деталі ENIAC, практично щодня виходили з ладу. Вони потребували заміни. Новачки не знали всіх тонкощів роботи. Дечому вони вчилися вже в процесі роботи над ENIAC. 

Саму ж архітектуру пристрою було розроблено ще раніше, у 1943 році кількома американськими інженерами з Пенсильванського університету.

Чому Френсіс Спенс покинула проєкт?

Френсіс, вже Спенс, продовжує працювати над важливим американським проєктом. Та невдовзі у її житті відбуваються вагомі зміни. У 1947 році вона одружується з армійським генералом- електриком, що працював на одній  з військових баз армії США – Абердінському випробувальному полігоні. Гомер В. Спенс як і Френсіс був задіяний у проєкті ENIAC. Згодом він очолив відділ комп’ютерних досліджень. З майбутнім чоловіком програмістка познайомилася ще у школі в Мур. Саме робота над ENIAC воз’єднала давніх знайомих і зародила почуття. 

Джерело: фото Science in HD на Unsplash

Після одруження, Спенс прийняла рішення покинути ENIAC та присвятити себе сім’ї. У Гомера і Френсіс було 3 синів: Джозеф, Річард і Вільям. Френсіс Спенс прожила довге і щасливе життя. Відома програмістка ХХ століття померла у 2012 році. 

Документальний фільм  “Цілком таємно Розі: жінки “обчислювачі” Другої Світової війни”

Успіх жінки-програмісти ENIAC здобули через десятиліття. Наприкінці 90-х років ХХ століття про них говорили чи не у кожному куточку США. Та чи мріяли вони про таку славу, зокрема Френсіс? Надихнувшись історією кожної та вкладом у розвиток важливої науки, у 2010 році неочікувано для всіх виходить документальний фільм про жінок, що працювали над ENIAC, а також самий проєкт. 

Він має назву “Цілком таємно Розі: жінки “обчислювачі” Другої Світової війни”. Для цього було проведено колосальну роботу, зібрано десятки фактів і опитано респондентів, що мали справу з ENIAC. Сама ж документальна стрічка є більш зосередженою на інтерв’ю з трьома із шести в жінками з цього секретного проєкту. 

Внесок Френсіс у розвиток ІТ

У 1997 році Френсіс Спенс була включена у Міжнародну залу слави “Women in Technology International”. Її та робота інших фахівців, що працювали рад ENIAC, проклала шлях у створенні сучасного комп’ютера. Тому виникненню важливого гаджета, без якого неможливо уявити наше життя, варто частково завдячувати і Френсіс Спенс. А інноваційні технології того часу, лягли в основу розвитку електронного обчислення сучасності, різноманітних програм, програмування тощо. 

Сучасники у ІТ-галузі послуговуються досвідом і здобутками своїх попередників. А Френсіс Спенс і командою з ENIAC варто пишатися, зокрема і тому, що вони довели й про те, що жінка може реалізувати себе й у “чоловічих” професіях. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.