У ІТ-сфері кожен з нас знає бодай одного відомого програміста, що розвивав у минулому або розвиває зараз цю галузь. А як щодо жінок? Довгий час вважалося, що жінка натура тендітна, а її основна роль – виховувати дітей, готувати та підтримувати сімейне вогнище. Ми маємо чимало жінок-винахідниць, програмістів і вчених, що повністю змінили індустрію ІТ, проте залишилися непоміченими або ж їх здобутки не набули широкого розголосу. Далі на philadelphia-future.
Сьогодні говоритимемо про одну із них. Френсіс Спенс у минулому американська програмістка з Філадельфії, і перша в історії жінка в історії програмування.
Френсіс Білас до роботи над секретним проєктом
Майбутня програмістка народилася у 1922 році в Філадельфії. Походила з багатодітної сім’ї, де була другою з п’яти сестер. Її ім’я при народженні – Френсіс В. Білас, але в США жінка відома як Френсіс Спенс. Сім’я Френсіс не була задіяна у сфері програмування. Залишається загадкою те, що ж насправді наштовхнуло тендітну леді розпочати свій шлях у тому, що вважалося “чоловічою справою”. Мати Френсіс була вчителькою у місцевій школі, а батько працював інженером у системі державних шкіл міста.
У 1938 році дівчина з успіхом закінчила Південну Філадельфійську середню школу для дівчат. Тоді ж подалася до державного дослідницького університету Темпл у Філадельфії, що вважається одним із найбільших навчальних закладів такого типу в США. Отримавши омріяну стипендію, перейшла до коледжу Честнат-Хілл. Френсіс мала хороші здібності до точних наук. Вона вивчала математику та фізику. Саме після коледжу розпочинається становлення Білас як програмістки.
Як американка потрапила у ENIAC?
У Честнат-Хілл Френсіс знайомиться із Кетлін Макналті Моклі Антонеллі, що на сьогодні відома як програмістка, обчислювачка і вчена в галузі інформатики. Вона є однією із шести програмістів в ENIAC. Саме у ENIAC ( Electronic Numerical Integrator and Computer) відбулося становлення Френсіс як програмістки.
Сюди вона потрапила через Інженерну школу Мура від Пенсільванського університету. Заклад займався фінансуванням армії США, а також підбором молодих спеціалістів, зазвичай жінок у сферу програмування. Так у секретний проєкт потрапила Кетлін Антонеллі. А шостим і останнім програмістом ENIAC була наша Френсіс Білас.
Чим займалися у ENIAC?
ENIAC – це перший у світі програмований комп’ютер. Над розробкою клопотали визначні програмісти свого часу. Сам комп’ютер знаходився в приміщенні Інституту електроніки у Пенсільванському університеті. Охоплював близько 167 кв. м. У початковій роботі над комп’ютером для обрахунку балістичних таблиць армії працювали шість жінок-програмістів, серед яких була і Френсіс. Та відомими вони стали не одразу. Тривалий час жінки як і їх роль у розробці не віднайшла публічного визнання.
Інколи програмісток навмисно видавали за “моделей”. До Залу слави “Women in Technology International” Френсіс Білас та ще 5 жінок ENIAC потрапили лише у 1997 році. Тоді ж, приблизно у цей час, вони отримали публічне визнання за пророблену роботу над електронним комп’ютером. Та до цього, постать Френсіс Білас в американському програмуванні залишалася нерозкритою фігурою.
Вперше про проєкт люди дізналися у 1946 році. Та велику увагу на цьому не було зосереджено, адже у світі йшла війна. ENIAC здавався громадськості ще одною промисловою роботою у США. Та преса цього оминути не могла. Її зацікавив не так проєкт, як ті, хто над ним працює, а саме – жінки. Однак робота Френсіс Спенс та її команди не отримала схвалення. Вона здалася дещо нечуваною. Багато хто тоді ще вважав, що жінка аж ніяк не пов’язана з технікою.
Можливо широкого розголосу жінки, як і їх сфера діяльності не набула через те, що ENIAC був секретним проєктом США. Та хто знає, що було насправді, залишається лише гадати. Електронну обчислювальну машину ENIAC створили для обчислення завдань з балістики, космічного випромінювання та навіть виробництвом ядерної зброї. Усього над електронним цифровим комп’ютером працювало близько 80-ти жінок.
Це пов’язано передусім з тим, що більшість чоловіків перебували на фронті, брали участь у подіях Другої Світової війни. Програмований комп’ютер ENIAC офіційно проіснував до 1955 року. Тоді ж його назавжди вимкнули та розібрали на деталі. Деякі його вцілілі частини зараз зберігаються в музеях у США та Великій Британії. Та повернемося до повоєнних років.
Френсіс та іншим “першим” новобранцям довелося вручну маршрутизувати всі дані та перемикати різні перемикачі. Електронний цифровий комп’ютер ENIAC насправді був дуже складним у користуванні. Він відрізнявся від звичного нам комп’ютера, перш за все за своїм функціоналом, мав довжину близько 80 футів. Складався з 40 машин.
Щодня працівникам доводилося змінювати кабелі та вакуумні лампи через їх несправність. Такий великий комплекс містив 17 468 ламп. Так як технології були новими, вони все ще потребували удосконалення, а тому дуже часто деякі деталі ENIAC, практично щодня виходили з ладу. Вони потребували заміни. Новачки не знали всіх тонкощів роботи. Дечому вони вчилися вже в процесі роботи над ENIAC.
Саму ж архітектуру пристрою було розроблено ще раніше, у 1943 році кількома американськими інженерами з Пенсильванського університету.
Чому Френсіс Спенс покинула проєкт?
Френсіс, вже Спенс, продовжує працювати над важливим американським проєктом. Та невдовзі у її житті відбуваються вагомі зміни. У 1947 році вона одружується з армійським генералом- електриком, що працював на одній з військових баз армії США – Абердінському випробувальному полігоні. Гомер В. Спенс як і Френсіс був задіяний у проєкті ENIAC. Згодом він очолив відділ комп’ютерних досліджень. З майбутнім чоловіком програмістка познайомилася ще у школі в Мур. Саме робота над ENIAC воз’єднала давніх знайомих і зародила почуття.
Після одруження, Спенс прийняла рішення покинути ENIAC та присвятити себе сім’ї. У Гомера і Френсіс було 3 синів: Джозеф, Річард і Вільям. Френсіс Спенс прожила довге і щасливе життя. Відома програмістка ХХ століття померла у 2012 році.
Документальний фільм “Цілком таємно Розі: жінки “обчислювачі” Другої Світової війни”
Успіх жінки-програмісти ENIAC здобули через десятиліття. Наприкінці 90-х років ХХ століття про них говорили чи не у кожному куточку США. Та чи мріяли вони про таку славу, зокрема Френсіс? Надихнувшись історією кожної та вкладом у розвиток важливої науки, у 2010 році неочікувано для всіх виходить документальний фільм про жінок, що працювали над ENIAC, а також самий проєкт.
Він має назву “Цілком таємно Розі: жінки “обчислювачі” Другої Світової війни”. Для цього було проведено колосальну роботу, зібрано десятки фактів і опитано респондентів, що мали справу з ENIAC. Сама ж документальна стрічка є більш зосередженою на інтерв’ю з трьома із шести в жінками з цього секретного проєкту.
Внесок Френсіс у розвиток ІТ
У 1997 році Френсіс Спенс була включена у Міжнародну залу слави “Women in Technology International”. Її та робота інших фахівців, що працювали рад ENIAC, проклала шлях у створенні сучасного комп’ютера. Тому виникненню важливого гаджета, без якого неможливо уявити наше життя, варто частково завдячувати і Френсіс Спенс. А інноваційні технології того часу, лягли в основу розвитку електронного обчислення сучасності, різноманітних програм, програмування тощо.
Сучасники у ІТ-галузі послуговуються досвідом і здобутками своїх попередників. А Френсіс Спенс і командою з ENIAC варто пишатися, зокрема і тому, що вони довели й про те, що жінка може реалізувати себе й у “чоловічих” професіях.
