П’ятниця, 29 Березня, 2024

Дзвін Свободи: історія символу американської боротьби за незалежність

У кожній країні, місті, містечку та навіть селищу є свої національні символи, що уособлюють державність і відображають народ. У американців, головним символом боротьби за свою незалежність і державність від англійського поневолення є дзвін, що знаходиться у місті Філадельфія. Та це не простий дзвін, як може здаватися на перший погляд. Він має багате історичне минуле, зокрема “був учасником” багатьох резонансних подій. Далі на philadelphia-future.

Створення дзвону 

Дзвін із символічною назвою “Дзвін Свободи” розміщується у самому центрі історичної частини Філадельфії у Індепенденс-хол. Він мав стати окрасою Залу Незалежності, і навіть знаходився у шпилі, проте зараз є окремою його частиною. Розташований у Національному історичному парку Незалежності, поблизу історичної будівлі Індепенденс-хол, на одному із найбільших заповідників історичного значення США. 

З будівництвом Індепенденс-хол у Філадельфії, для окраси будівлі, Асамблеєю у 1752 році було здійснено замовлення на виготовлення дзвону з особливим написом “Proclaim LIBERTY Throughout all the Land unto all the Inhabitants Thereof”, що у перекладі “ І проголосіть СВОБОДУ по всіх Землях і для всіх її мешканців”. Цитату було взято з Біблії, книги Левіта 25.10. 

Джерело: фото ua.depositphotos.com , автор toucanet

Виготовлявся в Англії  “Whitechapel Bell Foundry”. Англійська компанія спеціалізувалася в основному на виготовлені церковних дзвонів, але й бралися за індивідуальні замовлення. “Whitechapel Bell Foundry” здійснили відлив Біг-Бену, який дзвонить з північної частини годинникової вежі.

Його вага 943 кг. Висота – 1 метр, а площа отвору близько 3,7 метрів. 

Реконструкція 

Після прибуття дзвону Свободи до Філадельфії та першого удару, він просто розколовся. Місцеві ремісники Джон Пасс і Джон Стоу взялися до реконструкції важливого об’єкту. Вони двічі відливали дзвін і дещо змінили його початковий склад. На їх думку, оригінальний метал був надто крихким, а тому й розколовся. Було прийнято рішення добавити в основний склад мідь. Цікаво те, що прізвище цих людей є розміщеними на дзвоні як його “творців”.

Джерело: фото ua.depositphotos.com, автор sepavone

Після цього місцева влада влаштувала гучне гуляння з безкоштовною їжею і напоями. Усім кортіло випробували новенький відлитий дзвін. При ударі він не зламався, проте його звук дуже відрізнявся від того, що був на початку. Багатьом він просто не сподобався. 

Друга та третя тріщина 

У 1777 році, після поразки Вашингтона, Філадельфія готувалася до наступу британської армії. Для необхідної зброї переплавляли метал і предмети, виготовлені з цього речовини, наприклад, дзвони. Люди злякалися, що така сумна доля може спіткати Дзвін Свободи, а тому було прийняте рішення щодо його перевезення у безпечне місце. 

Ним стала Сіонська німецька реформаторська церква, що у штаті Пенсильванія. Дзвін заховали під підлогу. Близько 9 місяців він перебував в Аллентауні. А після відступу британців з Філадельфії, повернувся до міста. У роки незалежності Дзвін Свободи знаходився на найвищому поверсі Державного будинку (зараз  Індепенденс-хол). Його використовували лише у важливі моменти, як наприклад, скликання засідання.

Прибуття Дзвона Свободи до реформатської церкви Сіону в Аллентауні, штат Пенсільванія, 24 вересня 1777 року. Джерело: фото en.wikipedia.org

Дзвін постійно використовували для заклику законодавців на сесії або ж важливих сповіщень публіки та місцевих жителів. Він знаходився на шпилі Дежравного будинку в Філадельфії. 

Та невдовзі знову отримав тріщину. Це сталося у ХІХ столітті. З тріщиною пов’язана досить цікава історія. Переоповідають, наче це сталося після смерті Джона Маршалла у 1935 році, Верховного судді США. Однак це не єдине припущення, існують й інші. І зараз важко сказати точно, коли і за яких обставин це точно сталося. 

Джерело: фото ua.depositphotos.com, автор f11photo

Дехто переконаний, що це не пов’язано зі смертю Верховного суді, а відбулося під час зустрічі Лафайєта, після проголошення закону про допомогу британським католикам. 

 Його час від часу ще використовували. Та це лише погіршувало ситуацію. Тріщина з кожним використанням збільшувалася. Після цього було прийнято рішення не залатати тріщину, а залишити все так як є. Друга тріщина, за переказами, утворилася після дня народження першого президента США Джорджа Вашингтона. Тоді у нього били кілька годин поспіль. 

Як Дзвін Свободи став символом боротьби?

Символом боротьби за незалежність американців дзвін став фактично після проголошення Другим континентальним конгресом незалежності від Великобританії у 1776 році. Та “незалежного дзвону” із Дзвону Свободи так і ніхто не почув. Тим не менш, ця історія набула всемасштабного розголосу. Але ким і як?

Джерело: фото books.google.com.ua

Американський письменник Джордж Ліппард вніс у контекст американської культури Дзвін Свободи як символ боротьби за свободу і незалежність. Він описав цей важливий день 1776 року в своїх працях. Його історія стала настільки популярною, що постійно передруковувалася у різних тогочасних виданнях. Її навіть включили до шкільного підручника. 

Дзвін Свободи та виставки 

З кінця ХІХ століття важливий історичний об’єкт став учасником багатьох виставок і патріотичних зібрань. На такі події люди приїжджали навіть з найвіддаленіших куточків США. Усім кортіло подивитися на славнозвісний Дзвін Свободи та доторкнутися до історії.

Дзвін Свободи у Бункер Хілл, Бостон, 1903 рік. Джерело: фото en.wikipedia.org

 На жаль, він був об’єктом зазіхань і злоумисників. Деякі люди вбачали у ньому наживу і спосіб збагатитися. Шматки історичного дзвону відколювали як сувеніри. Дуже скоро влада Філадельфії прийняла рішення щодо припинення привселюдної демонстрації історичної пам’ятки за межами міста. З 1915 року дзвін Свободи більше не покидав межі міста. 

Нещасливий дзвін?

Дзвін тричі зазнавав руйнувань. Але у чому ж причина? Чому він не витримував ударів і одразу тріскався? Відповідь на це питання дали дослідники з музею Вентура США, яких привабила історія славнозвісного дзвону Свободи. Вони провели ряд досліджень і зазначили, що ймовірно помилки припустилися ще на початку його виготовлення, а згодом і під час реконструкції в Америці. 

Джерело: фото ua.depositphotos.com, автор paulbradyphoto

У Музеї зазначили, що склад дзвону є дещо іншим від схожих об’єктів тієї ж епохи. У ньому віднайдено величезний вміст олова. Ще при виготовлені, було допущено грубі помилки у складі та пропорціях. При реконструкції та переливані Дзвону Свободи, у метал додали дешевий сплав олова з свинцем. Це і стало ключовим в утворені надзвичайно крихкого матеріалу. 

Дзвін Свободи у роки Світовий війн 

З поверненням дзвону до міста, його лише декілька разів виносили на загальну публіку. Це відбувалося під час резонансних подій, як от, наприклад після завершення Першої Світової війни. У роки Другої Світової війни влада побоювалася, що Дзвін Свободи може стати об’єктом зазіхань недоброзичливців. Його хотіли перевезти до безпечного місця в Форт-Ноксі, проте це рішення викликало лише обурення зі сторони спільноти. 

Дзвін залишився у Філадельфії. Після завершення війни, влада передала опіку над дзвоном федеральному уряду міста. За збереження важливої історичної пам’ятки та її демонстрації почала відповідати Служба національних парків. 

Замах на історичну пам’ятку

У 1973 році було прийнято рішення щодо будівництва навколо дзвону скляного павільйону. Тогочасний мер погодився з цією ідеєю. Він вніс пропозицію для його спорудження поблизу Чеснат-стріт. Дуже скоро дзвін таки було переміщено до павільйону зі скла і сталі. Після цього, на нього декілька разів було скоєно напад. Так, у 2001 році чоловік завдав кілька ударів по об’єкту молотком. На ньому з’явилася сильна вм’ятина. 

Джерело: фото en.wikipedia.org

Після цього було прийнято рішення розмістити дзвін у недоступному місці. Зараз до нього заборонено торкатися, а перед входом до історичної пам’ятки, усі без винятку проходять перевірку. Влада побоюється повторення історії.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.