Наприкінці XIX століття на півночі Філадельфії з’явився злочинний район з поганою репутацією. Його назвали Тендерлойн. Район на сході обмежувала Шоста вулиця, на заході – Тринадцята вулиця, на півдні – Рейс-стріт, а на півночі – Каллоухілл-стріт. Дешеві розваги, азартні ігри, салони, опіумні притулки та будинки розпусти тут процвітали. Водночас поліція була нібито нездатна подолати корупцію та спільноту зловмисників. Розповідаємо більше про історію та занепад цього району. Читайте далі на philadelphia-future.
Населення та розваги району Тендерлойн у Філадельфії
Філадельфійський район Тендерлойн виник на краю центрального ділового району міста поряд з новими залізничними станціями. Раніше тут мешкали переважно торговці, але розвиток міста сприяв їх переїзду в інші райони. Передмістя, яке вони залишили, складалось з багатоквартирних і односімейних будинків. Тут розташовувались магазини та склади, а вартість житла була порівняно невисокою.
Такі умови сприяли переселенню сюди представників робітничого класу, бідних афроамериканців та іммігрантів з Європи та Китаю. Поступово у районі з’являлось все більше безхатьків, а місцеві дешеві ресторани та буфети пропонували їм свої послуги. Почала розвиватись також й індустрія дешевих розваг:
- між 1875 і 1895 роками тут працювали три водевільні театри,
- до 1910 року район мав п’ять кінотеатрів,
- також тут працювали тири для вправ зі стрільби та різноманітні шоу.
Маргіналізація району почалась через поширення зловживання кокаїном, опіумом і морфіном. До 1910 року щорічний вжиток опіуму в США складав близько 68 000 фунтів. Торгівля наркотиками найбільш активно відбувалась у китайських кварталах. Річ у тім, що у Китаї куріння опіуму було традицією, яку іммігранти призвели з собою до Нового світу.
Район Тендерлойн став частиною китайського кварталу Філадельфії й опіумні притулки тут почали процвітати. Займатись цим бізнесом почали не лише китайці, а й американці та афроамериканці, чоловіки та жінки. Паралельно з’являлось все більше будинків розпусту, а репутація району погіршувалась, приваблюючи зловмисників.
Соціальне зло та поліція
Поліція намагалась перешкодити протизаконній діяльності у районі Тендерлойн. Проте на початку XX століття у філадельфійській пресі почали писати про те, що зловмисники, власники будинків розпусти та опіумних притулків співпрацюють із поліціянтами, а ті регулярно беруть у них хабарі та закривають очі на їх дії.
У 1905 році у «Philadelphia Inquirer» вийшла велика стаття преподобного Деніела І. Макдермотта, який детально описував пороки в Тендерлойні та лояльність до них поліціянтів та мерії міста, а також керівної партії республіканців.
Всі, хто бажав змін, об’єдналися навколо Рудольфа Бланкенбурга. Він став мером Філадельфії у 1911 році та розпочав велику кампанію реформ. Так, він створив комісію, яка розкрила подробиці діяльності у Філадельфії успішного ринку вживання наркотиків, азартних ігор і комерційного сексу. Найактивнішою зоною цих дій був саме район Тендерлойн.
На думку мера пороки були справжнім соціальним злом, яке потребувало лікування подібно до важких хвороб. Інші пропозиції включали або повне винищення або регулювання та ліцензування. Рудольф Бланкенбург вирішив «лікувати» Тендерлойн, адже навколо нього розташовувались інші райони міста. Там жили звичайні містяни, які були вимушені перетинати ці вулиці дорогою на роботу або в центр міста.
Тож у Тендерлойні почались регулярні поліційні рейди, а також місіонерські моралізації. Сюди приходили з проповідями релігійні реформатори, а мер Бланкенбург навіть провів пішохідну екскурсію Тендерлойном. У 1912 році він оголосив про знищення пороків у місті, але поліція продовжувала арешти та все ще фіксувала багато протиправної діяльності у цій частині міста.
Зміни в районі Тендерлойн
Будинки розпусти у районі Тендерлойн почали занепадати з 1920 року. Коли США у 1917 році приєднались до Першої світової війни, то на рівні держави було запроваджено багато змін задля придушення пороків і поширення ідей здорового способу життя, особливо серед військовослужбовців.
Поліція посилила контроль над Тендерлойном і злочинці почали шукати собі інші місця. Подальші зміни у гендерній сфері, нові економічні можливості та федеральний апарат заборон та покарань врешті змінили ландшафт пороку. Культура вживання алкоголю та наркотиків поступово зникала.
Ще більше змінили район архітектурні зміни. У 1926 році тут було відкрито міст через річку Делавер (нині – міст Бенджаміна Франкліна). Це пожвавило рух містян на цих околицях, створило сприятливі умови для торгівлі та набагато менш сприятливі для злочинців.
Наприкінці XX століття у центрі колишнього Тендерлойна збудували швидкісну автомагістраль. Тож у житті цього району почалась цілком нова епоха. Його темні справи залишились у минулому, а мрія мера Бланкебурга про «лікування» пороків нарешті стала реальністю. У XXI столітті нічого тут не нагадує про те, якою була історія цього району.
